погода в Москве

Поетична сторінка

Опубликовано: 2772 дня назад (24 ноября 2014)
Блог: Прочее
Рубрика: Без рубрики
0
Голосов: 0
Любителі поезіі можуть тут поділитися натхненням.
Самый часто задаваемый вопрос "Как дела?"А как вы на него реагируете?!оо | Анкета
Валентина Семків # 3 декабря 2014 в 08:01
«А»: ГОРОСКОП

Ніч мовчить, і я мовчу.
Я писати вже не можу.
Просто тихо розкажу,
Що твій сон не потривожу.

Не дають сьогодні спать
Зорі, що мене чекають.
Вони хочуть мені стать
Другом, бо вони все знають.

Погуляю в небесах,
Забіжу до Оріона.
Гарний хлопець, наче птах,
Був убитий без закону.

Хто ж убивця? Не Стрілець,
Він хороший і надійний.
Хлопець - справжній молодець,
Почитатель Діви вірний.

Знову з мене Близнюки
Трошки-трошки посміялись.
Схожі дуже і вони
В думках бігали-плутали.

Рак упертий повз назад.
Він частенько бува висне:
Тільки гору десь дістав,
Неодмінно зразу свисне.

Лева бачу на горі
Гордий він і величавий.
Не змигне, бо на порі
Він в зеніті сил і слави.

Я по жизни – Скорпион,
И Весы – моя игрушка.
Над весами слышен стон:
В них сидит моя зверушка.

Та зверушка – Козерог,
Много, знать, рогов крутила,
Если бы хоть кто-то мог
Козерогу вернуть силы.

Водолей – хороший друг,
Рыбке подливал водицы.
Превосходный он супруг,
Не зря девочкам он снится.

Вижу я лужок. На нём
Овен и Телец пасутся.
Не разгонишь даже днём:
Парой в небо вознесутся.

Новый день, как новый год,
Будет чище, лучше, краше.
Нагадают наперёд,
Звёзды всё расскажут наши.
Валентина Семків # 3 декабря 2014 в 13:57
«А»:
Дикий рик небаченого звіра
Розриває тишу, тлін і спокій,
Бо з’явилась у людей зневіра,
Наче дивляться, але чи є в них око?

Бачать люди сон, а чи реальність?
Що є правда у житті цім, а що казка?
Нице є у сні, чи геніальне,
Чи слова пусті, просто відмазка.

Звіра вбити – начебто жорстоко,
Я призначений в житті саме для цього.
На це глянути з якого боку,
І зробити це – веління Бога.

Людям треба жить, а звіру вмерти,
Повернути правду, віру сили,
Зло вигнать далеко, або стерти,
На тім місті виростить трави-ковили…
Валентина Семків # 4 декабря 2014 в 08:13
"А":
Почуття не коштують нічого,
Та за них ми платим так багато!
Кличуть вони нас завжди в дорогу,
Можуть посварити і з'єднати...
Валентина Семків # 4 декабря 2014 в 13:51
"А":
Запитав у пташки:
- Чому ти літаєш?
І вона сказала:
- Бо люблю!
Валентина Семків # 4 декабря 2014 в 22:10
«А»: БАЙКА
На симпозіум три мухи, кращі делегатки
Прилетіли і в дебатах розпочались схватки.
- Я працюю в ресторані, цілий день в роботі.
Хочу страву, бух я в неї, вся моя достоту.

Друга муха друзям каже: «А я у столовій,
Робітничій, хочу страву, відчуття є нові:
З мене страви ложки досить, робітники щедрі:
Ложка юшки чи борщу зігрівають нетрі».

Третя муха зажурилась: і повезло ж людям!
В ресторані, у столовій, дармовщинка всюди.
Я ж працюю у студентській, начебто їдальня,
В страву вскочу, так обсмокчуть студенти «недальні».

Мало того, що та страва дієтична дуже,
За копійки що ти купиш? Хіба воду, друже,
У водичці в «доганяли» грається картопля,
Треба брати себе в руки, не розводить соплі…

Ось так, мухи поділились своїми знаннями,
Бо симпозіум – це круто, йдуть розмови днями.
Тільки знань тих так багато, кому вони треба?
Всі розумності втікають парою у небо.

На землі ж усі розумні. Всі усіх повчають.
То чому ж країна дурнів кризу зустрічає?
Є три мухи у державі – головні сьогодні,
Керувать хіба що возом в вік прогресу годні.

Мабуть, досить, починалось наче безбідно:
Мушки, чашки, в ресторані хтось гуляє «бідний»,
В когось є ще хліб та сало, бо крутився добре,
А у когось замість їжі – лише одоробло*.

За яке беруться люди, бо так добре жити,
Що вже «зрелищ» їм не треба, хіба що повити*.
Валентина Семків # 5 декабря 2014 в 06:08
«А»: ПІСНЯ
Я втратив сон і апетит:
Тебе кохаю і про це сказать не смію.
Моя хороша поруч, але спить,
І розбудить її ніяк я не зумію.

Моя кохана бачить в мені друга,
Чи може брата, але тільки я
Давно вже мрію: буду я супругом,
Радіть за нас буде сім’я моя.

Моя хороша, хочу я сказати,
Про це уже давно і ти повинна знати:
Кохать тебе я буду все життя,
Життя налагодиться, буде до пуття.
Валентина Семків # 5 декабря 2014 в 12:23
"А":
Мої справи? Та нормально,
Бїлий кіт муркоче казку,
Телевізор щось белькоче,
А надворі уже ніч.

Кличуть думки нові далі,
А кохання тоне в ласці,
Серце просить щось хороше,
Бо життя - прекрасна річ.
Валентина Семків # 5 декабря 2014 в 22:57
"А":
Ти поруч зі мною. Іде за водою
Тернистою стежкою доля-життя.
Долоня в долоні і в золоті скроні,
І більше не буде назад вороття.

Обійми, цілунки, твої подарунки,
Розмови до ночі, мовчання до сну.
Бува темна смуга, та поруч із другом
У всі пори року стрічаєм весну.

Кохать не хвилину, а роки до скону,
Жить в радості, в горі, і вірить в любов.
І очі здіймать до церковного дзвону,
І вірити в щастя, в життя знов і знов.
Валентина Семків # 5 декабря 2014 в 23:19
«А»:
Моїй душі в моєму тілі місця мало,
То я – співачка, що підкорює Ла-скала,
То дід старезний з бородою і маразмом,
А то дівчисько із красою і сарказмом.

Думки кумедно підслуховувати трішки,
В людей, як правило, без вибору доріжка.
Слова, буває відрізняються від суті,
Вони, чомусь, і неправдиві і розкуті.

Проза життя мене уже давно дістала,
Про це, здається, я колись уже писала,
Та без різниці, - пора братися за діло,
Тре згрупуватися і підкоряти гори сміло.
Валентина Семків # 6 декабря 2014 в 00:16
"А":
Я смерті не боюсь та хочу тільки
Зустрітися з тобою в час останній,
Щоб почуватися могла я чесно, вільно,
Й промовити тобі своє прощання.

Я в очі їй дивлюсь майже щоночі,
Що смерть? Одна стара, що косить часом,
Мені частеноко загляда в думки дівочі,
Або проходить мимо вихилясом.

Я звикла вже, що їй без мене сумно,
Від кого ще вона почує тупість?
У мене вона будить дикі думи,
Що світ мене вже любить і голубить.
Валентина Семків # 6 декабря 2014 в 11:13
"А":
Мы с тобой поссорились? Ура!
Я боялась так: ты равнодушен...
На лице эмоций нет, вчера
Был ты тих и вежлив и послушен.

Ровный тон и ни о чём слова...
Взгляд скользил насквозь или же мимо.
Я права, любимый мой, права!
Мысли мне твои необходимы!

Безразличный ты? Ну нет! Вспылил
После моей глупости случайной...
Улыбаясь, остужаю пыл,
Прячусь за туманом нашей тайны

И потупив виноватый взор...
На песке рисую вновь узор
Из замысловато-глупых линий,
А в руках держу букет из лилий,

Что дарил когда-то ты их мне.
Да! О чём я? О своей вине...)
Валентина Семків # 6 декабря 2014 в 20:10
"А":
Про нас забула осінь в цьому році.
Немає прохолоди, злих вітрів.
Немає майже золота в природі
Під сонцем вереснево-теплих днів.

Нуу, трохи, наче, ночі стало більше,
Вона одна про осінь пам'ята,
Їй місяць повний дуже-дуже личить,
Він посміхається приязно, каже "так!"

А я не знаю... бо тепла ще хочу,
І переміни хочеться уже,
Де настрій мій такий двінкий співочий?
Де заховавсь багрянистий сюжет?
Валентина Семків # 7 декабря 2014 в 04:53
"А":
А думки мої летять лише до тебе!
Ти прислухайся, чи пташечка співа?
Подивися: може хмарка є у небі,
І почуєш від коханої слова.
Валентина Семків # 7 декабря 2014 в 09:07
"А":
Хитає жовтень терези у зодіака,
Квітчає в золото сади і навіть в маки.
Мені сьогодні він сказав, що любить дуже,
А я всміхаюсь і кажу: "Спокійно, друже!"

Мене цілує у щоку дощем тихеньким,
Дарує зорі уночі і Всесвіт всенький,
У його мріях тільки я, це відчуваю,
Та тільки що мені сказать йому - не знаю.

Щоночі сниться він один, ми в сні красиві,
Він там сміливий, ну а я - така щаслива!..
А поруч осінь походжа і зорить скоса,
І сріблить трави у росу, вітри розносить...
Валентина Семків # 7 декабря 2014 в 09:08
"А":
Шукайте щастя! Воно завжди поруч.
Осіннє щастя по землі іде.
Любов з'єднає дуже-дуже скоро,
Моє кохання найвірніше де?

Осіннім сонцем поцілую в щічку,
Листочком ніжно щось прошепочу,
Сумує дуже в самоті смерічка,
І просить трохи теплого дощу.

Вітрець повіє, заморозить трохи,
Обіймів просить мій дівочий стан,
Коханий швидше розшукай дороги,
Зі мною поруч, любий друже, стань.
Валентина Семків # 7 декабря 2014 в 21:53
"А":
У сні з тобою танцювали вальс,
Колись навічно об'єднав він нас.
Ти пам'ятаєш музику, слова?
Від щастя мліла моя голова...

На відстань серця мене підпустив,
І залишився назавжди мотив
Моєї віри у твою любов,
Її відчути дуже хочу знов.

Ми рахували кожен в танці крок,
Неначе вчили для життя урок.
Мене кружляв ти, доленько моя,
Найщасливіша в цілім світі я!
Валентина Семків # 7 декабря 2014 в 22:05
«А»: СВІТАНОК

Ніч вже пішла, а день ще не прийшов.
Світанок мене мовчки обіймає.
Як добре, що він відповідь знайшов,
Що є любов, що є любов, о є любов всевишня, він то знає.

Я з ним прокинулася, я не сплю.
Відчула я, як він на мене зорить.
Потрібна я, як пісня солов’ю
Він пісні тій, він пісні тій, він пісні тій слухняно чисто вторить.

Півні співають вже четвертий раз.
Нам – байдуже, до них немає діла.
Будити їм не треба зовсім нас,
Прокинутися, прокинутися, прокинутися раніш сонця сміли.
Валентина Семків # 8 декабря 2014 в 09:49
"А": Розділи зі мною смуток, біль і радість, я готова і життя тобі віддать!
Валентина Семків # 8 декабря 2014 в 10:32
«А»:
ЖОВТИЙ ЛИСТОПАД

Жовтий листопад кружля під небом,
Бо дарує сад, - нам листя треба
Ти знайшов мене, і осінь рясно
Розкида вогнем, приходить вчасно.

Вальс танцюєш знов, і я танцюю,
Бо іде любов, вона вирує
У душі моїй, моє світання
Ти приходь до мене знову зрання.

Осінь роздає свої дарунки:
Капельки дощу, як поцілунки.
Я вклюнюся їй. Це буде щиро
Світ узнає нас, зустріне з миром.

В танці закружляв мене коханий,
І відкривсь мені весь світ жаданий.
Я його люблю, люблю взаємно.
Листопаде мій – мій друг таємний.
Валентина Семків # 8 декабря 2014 в 21:17
"А":
Мені, мій милий, напиши листа!
Його читати буду я щоночі,
Коли тебе не буде поруч.
Очі
Мої не хочуть спати.
Мені став
Ти ближчим і дорожчим, аніж світ.
Проходить скоро чередою літ
Моє життя.
А ти в моєму серці
Живеш давно.
Та інтервали терцій
В тональності у почуттів живуть,
Для мене знову відкривають путь
В майбутнє світле.
Лишень би з тобою!
Моє кохання...
Страницы: Первая Предыдущая 1 2 3
  Реклама на сайте | Помощь | Авторские права | Наши контакты | Лента активности

Здесь ежедневно публикуются новости города, статьи, важные события и происшествия.
На сайте вы найдете интервью, консультации по актуальным для жителей города.
 
Региональный портал для гостей и жителей города Тернополь © 2022